• Meniu
  • Meniu

ІСТОРІЯ ДОБРОСУСІДСТВА МІЖ ЯМПІЛЬСЬКИМ РАЙОНОМ (УКРАЇНА) І СОРОКСЬКИМ РАЙОНОМ (РЕСПУБЛІКА МОЛДОВА)

Din păcate acest articol este disponibil doar în Ucraineană. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Історія України і Молдови, як двох сусідніх країн, має  багато спільних сторінок. Вони стосуються як великої історії двох народів, так і локальної, що безпосередньо пов’язана із життям Дністровського Побережжя. Його землі  завжди приваблювали людей, оскільки ця місцевість виявилася доволі зручною для життя. Саме тут, по обидва береги могутнього Дністра, віками формувались добросусідські відносини місцевих мешканців. Географічне положення, благодатний клімат, родюча земля, економічні, культурні, родинні зв’язки поєднували населення Побережжя навіть попри буремні періоди в історії обох країн. Відтак, у  жителів Ямпільського і Сорокського районів є гарний досвід співіснування і співпраці у минулому і сьогоденні.

Територія сучасного Ямпільського району (як і всього узбережжя Дністра та його лівих допливів) почала заселятись із часів кам’яної доби – 300–100 тисяч років тому, у ту культурно-історичну епоху, коли люди, ще зовсім не знаючи металу, для виготовлення зброї і знарядь праці використовували переважно камінь. Ознаки цієї первісної культури у двох її різновидах – палеолітичній і неолітичній – були виявлені в місцевостях поблизу м. Ямполя, селах Буша та Велика Кісниця. За доби міді (IV – III тис. до Р. Х.) Наддністрянщина була заселена землеробськими племенами трипільської культури. У добу бронзи (III – поч. І тис до Р. Х.) територія сучасної Вінницької області належала до складу тих земель, де проживала велика група землеробсько-скотарських племен, що, на думку вчених, у ІІ – на поч. І тис. до Р. Х. утворили праслов’янське ядро. З кінця І тис. до Р. Х. і протягом І тис. по Р. Х. територію Вінниччини густо заселяли слов’янські племена – згодом члени антського племінного союзу. Більшість населених пунктів цього періоду, що були розташовані у вигідних, природно захищених місцевостях, через кілька століть перетворилися в перші давні слов’янські міста. Цікаво, що залишки найдревніших спільних культур знаходять по обидві сторони Дністра.

Ямпільщина розташована в південній частині Поділля, там де річка Дністер творить його природний кордон із Молдовою. Закономірне в таких умовах контактування з сусіднім народом – молдаванами (в давнину їх називали волохами) – якоюсь мірою визначило особливості цієї території над Дністром: у межах Поділля вона, у свою чергу, творила окремий регіон, відомий у давнину під назвою Побережжя. Побережжя, як зона взаємодії двох народів – слов’янського та романського – мала певні культурні, етнографічні та мовні особливості, відчутні такою мірою, що її мешканці ще навіть наприкінці ХІХ ст. констатували свою відокремленість і щодо народу за Дністром, і по відношенню до тих своїх земляків, які мешкали з ними на одному березі, але на певній відстані від Дністра. Так, один із дослідників Побережжя, спостерігаючи за населенням Великої Кісниці, зауважив, що її мешканець, побережанин «виокремлює себе як від власне молдаван і румунів Бессарабії (місцеве “молдова”), так і від решти подолян, називаючи їх “руснаками” (“Русчина”)» [12, с. 66].

Значущість Дністра як кордону з іншою державою, і власне сам статус прикордонної території ще в інший спосіб визначили долю Побережжя: в усі часи його намагалися заселити й укріпити; цю територію спустошували численними набігами й знову відбудовували, саме побережні поселення першими приймали удар різноманітних нападників. Цікавою сторінкою історії заселення нашого краю є участь у цьому процесі прийшлого молдавського населення, яке почало прибувати сюди з кінця ХVІ ст. Молдаван (волохів) та українців (русинів) здавна єднають тісні зв’язки, адже це народи-сусіди, а сусіди, як правило, контактують і впливають один на одного. Війна з Туреччиною, що тривала в ХV – першій половині ХVІ ст., із усіма її наслідками спричинилася до того, що волохи дуже активно мігрували за Дністер, де осідали й змішувалися з місцевим населенням [15, с. 47].

Переселення спричинювали також і політичні негаразди та міжусобиці всередині Молдавського князівства. «Різноманітні претенденти на молдавський престол часто були вимушені шукати собі захисток зі своїми прибічниками за межами Молдови й осідали назавжди на польських (читай: українських. – Н. П.) чи татарських землях, куди потім притягували людей із батьківщини; і таким чином виникало багато молдавських поселень по той бік Дністра». Молдавський хроніст Григорій Уреке засвідчив, що під час правління  господаря Молдови Янкула (1579–1582) татари й молдавани заснували багато поселень на польському кордоні [20, с. 107-108].

У контексті опису історичних традицій добросусідства між Сорокським районом (Молдова) і Ямпільським районом (Україна, Вінницька область) розглянемо вплив молдавсько-українських історичних зв’язків на зміст і розвиток фольклору. Дуже істотно, що у народів, що є сусідами, схожість фольклору захоплює не лише найзагальніші, але і більш конкретні, локальні елементи розвитку і множиться різноманітними результатами контактних зв’язків, спільного розвитку і симбіозу народних культур.

Міжетнічна фольклорна спільність – явище неісторичне. Вона здатна об’єднувати народи, не споріднені в мовному, етнічному відношенні, що позначається в появі нових спільностей у відповідних умовах.

Іншими словами, вивчення таких спільностей уловлює один з найважливіших параметрів, в яких розгортається історія народної творчості.

Багатовікові етнічні зв’язки, у тому числі і молдавсько-українські, проявляються в найрізноманітніших областях фольклору.  Але є одна його область, яка в цьому відношенні має підвищену чутливість і має особливе значення: багатожанровий „історичний фольклор”.

Поняття „Історичний фольклор” представляється важливим тому, що воно означає дуже значне реальне явище: величезну сукупність творів, що виражають відношення народу до подій і фактів соціальної і політичної історії. Звичайно, тут передусім маються на увазі героїчні і історичні пісні, народна історична драма, історичні віддання, історичні легенди. Проте народна історична пам’ять ширша, ніж сукупність перерахованих жанрів, вона включає і історичну топонімію, і меморати, що передаються упродовж десятиліть.

Молдавський народ упродовж своєї історії тісно пов’язаний зі східними слов’янами, з російським і українським народами. Ці зв’язки – невід’ємна частина єдиної історії народів.

Надзвичайно цінні і багаті дані про молдавсько-українські зв’язки представляє  народна поетична творчість.

Дослідження представлені в основному з ХVI ст. до Великої Жовтневої соціалістичної революції. В них досліджуються твори українського і молдавського фольклору, з виходами в усно поетичну творчість ряду інших народів, коли такі виходи обумовлені історично.

Особливості фольклору східнороманських народів значною мірою складалися в процесі взаємодії їх культур з культурою слов’ян.

Придністровські і придунайські краї, прутсько-дністровске межиріччя, Прикарпаття, Молдова здавна відомі східним слов’янам та їх фольклору. Про це переконливо свідчить і українська народна поезія. Дністер, Пруть, „Волощина”, Тигина, Ясси, Сучава – такі назви можна зустріти в найрізноманітніших її жанрах. У багатьох творах дія безпосередньо пов’язана з давньою Молдавією. Знаменно, що ми бачимо це в найпершому записі української народної пісні, що дійшов до нас, про Штефана-воєводу.

Весь документ можна прочитати тут

 

Această pagină web www.sorocayampiltur.info a fost creata și menținută cu sprijinul financiar al Uniunii Europene. Responsabilitatea pentru conținutul website aparține exclusiv IDIS „Viitorul”, Administrației raionului Yampil (Ucraina, Regiunea Vinnytsya) și Consiliului raional Soroca (Republica Moldova) și nu reflectă neapărat punctul de vedere al Uniunii Europene.